Підприємницька екосистема як багаторівнева система соціально-економічного розвитку: теоретичний аналіз та підходи до типологізації

Анотація

У статті розглянуто підприємницьку екосистему як складну адаптивну систему, що охоплює інституційні, соціальні, культурні, інфраструктурні та мережеві компоненти. Актуальність дослідження зумовлена зростанням наукової та практичної уваги до системного підходу у вивченні підприємництва, де значущим стає не лише рівень індивідуальної ініціативи, а й багатовимірна взаємодія між ключовими акторами: підприємцями, державою, освітніми закладами, фінансовими інститутами, локальними та міжнародними спільнотами. Метою статті є аналіз основних теоретичних підходів до трактування поняття підприємницької екосистеми, ідентифікація її структурних елементів та етапів розвитку, а також систематизація існуючих моделей функціонування на основі міжнародних і українських кейсів. Методологічна основа дослідження базується на міждисциплінарному підході, що поєднує системний, еволюційний та інституційний аналіз, що дозволяє розглядати екосистему як динамічне середовище коеволюції інститутів, ідей і практик. Особливу увагу приділено відмінностям між державоцентричними й мережевими моделями формування екосистем, їхньому впливу на інноваційну активність, розвиток підприємницької культури та створення соціальної цінності в суспільстві. У статті запропоновано типологію екосистем за критеріями: джерело ініціативи, форма та рівень підтримки, ступінь соціальної орієнтації та результативність. Окремо схарактеризовано український контекст, де, попри воєнні виклики, проявляється потенціал регіональних ініціатив, що демонструють можливості коеволюції та масштабування у взаємодії з глобальними трендами та галузями. Вказано, що вирішальну роль відіграють також цифровізація, розвиток стартап-інфраструктури, інтернаціоналізація бізнес-процесів, широке залучення молоді та підтримка досліджень як нові рушії сучасних екосистем. Підкреслюється, що підприємницькі екосистеми не можуть бути механічно відтворені – вони повинні будуватися з урахуванням локальних соціально-економічних умов, культурних традицій і доступності ресурсів, а також гнучко реагувати на суспільні трансформації. Зроблено висновок про необхідність застосування активної стратегії розвитку та управління екосистемами як одного з ключових чинників інноваційного зростання та підвищення конкурентоспроможності економіки.

JEL Classification: L26, M13, O18, R11