Впровадження комунікативного підходу до прийняття управлінських рішень
DOI:
https://doi.org/10.26661/2522-1566/2024-1/27-09Ключові слова:
ефективність публічної організації; канали організаційної комунікації; комунікативний підхід; підхід до прийняття управлінських рішень; публічні послуги; якість публічних послугАнотація
Розглядається важливість впровадження комунікативного підходу у процес прийняття управлінських рішень в публічних організаціях. Визначається, що сучасному керівникові публічної організації необхідно створити ефективну комунікативну мережу для забезпечення обміну інформацією та прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Визначаються шість основних каналів організаційної комунікації, таких як ієрархія, представництва, групові брифінги, мережі, масові та індивідуальні комунікації. Розглядається комунікативний підхід до проектування інформаційної системи, який включає десять кроків, наданих як рекомендації для керівників публічних організацій. Показана різниця між «програмованими» та «непрограмованими» рішеннями в контексті їх прийняття. Програмовані рішення визначені як ті, які можуть бути ефективно розроблені за допомогою комп’ютерної техніки, оскільки вони характеризуються кількісним вимірюванням змінних та наявністю зрозумілих та однозначних правил прийняття рішень. Напроти, непрограмовані рішення визначені як ті, що складніше піддаються автоматизації. Це рішення, які вимагають людських суджень та прийняття управлінських рішень. Висловлюється думка, що непрограмовані рішення можуть бути пов’язані із складнішими ситуаціями або тими, що вимагають творчого підходу. Раціональна модель прийняття рішень вказує на логічну послідовність подій у процесі їх прийняття. Така модель запропонована як інструмент для систематизації та раціоналізації прийняття рішень, що може сприяти ефективнішому управлінню та якісному наданню публічних послуг. Обґрунтовано, що затримки у прийнятті управлінських рішень можуть призводити до проблем у наданні публічних послуг. Підкреслюється критичний характер негайної відповіді на ці питання, оскільки їх уникнення може негативно вплинути на діяльність публічної організації. Роль інформації у прийнятті управлінських рішень визначається як ключова, тому комунікативний підхід дозволяє покращити процеси прийняття рішень та їх сприйняття. Пропонується комплексний комунікативний підхід, який об’єднує рефлексивне, критичне, креативне, емпатійне та оцінювальне мислення. Цей підхід враховує індивідуальність керівника, його навички спілкування та включає в себе елементи слухання, навчання, переконування та ведення успішних переговорів. Зазначається, що такий підхід сприяє уникненню демотивації персоналу та забезпечує ефективну діяльність керівного складу публічної організації.
JEL Classification: H79, J20, M10
Посилання
Dziundziuk, V. B. (2003). Efektyvnist diialnosti publichnykh orhanizatsii [Effectiveness of the activity of public organizations]. Kharkiv: Vyd-vo KharRI UADU «Mahistr». 236 s. [in Ukrainian].
Lashkina, M. H. (2013). Novi pidkhody do komunikatsii v publichnomu prostori derzhavnoho upravlinnia [New approaches to communication in the public space of state administration]. Publichne upravlinnia: teoriia ta praktyka- Public administration: theory and practic, 1. 10–18. Available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pubupr_2013_1_4 , [in Ukrainian].
Khadzhyradieva, S. K. & Voronov, O. I. (2017). Vplyv komunikatyvnoi skladovoi na systemu pryiniattia derzhavnoho — upravlinskykh rishen [The influence of the communicative component on the system of state-management decision-making]. Pravo ta derzhavne upravlinnia -Law and public administration..3. 243–249. Available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ptdu_2017_3_39 , [in Ukrainian].
Blanchard, K. & Peale, N.V. (1988). The Power of Ethical Management. William Morrow. P.144.
Currie, P. (2011). Does the IT Department Have a Future? Computer Weekly. 25 July.
Drucker, P. F.(2003). Post-Capitalist Society. Butterworth-Heinemann, 1993. Butterworth. 198.
Ikujiro Nonaka, A. (1994). Dynamic Theory of Organizational Knowledge Creation. Organisation Science. 5(1), 15.
Maginn, B.K. & Harris, R.J. (1980). Effects of anticipated evaluation on individual brainstorming performance. Journal of Applied Psychology. 65(2), 119–225. URL: https://doi.org/10.1037/0021-9010.65.2.219.
Mintzberg, H. (1976). Planning on the Left Side and Managing on the Right. Harvard Business Review. 54, 51–63.
Osborn, A.F. (1957). Applied Imagination: Principles and Procedures of Creative Thinking. Revised. Charles Scribner’s Sons. 379.
The management of strategic change / A. Pettigrew (ed.), B. Blackwell, Oxford. 1987. P.370.
Pidd, M. Tools for Thinking. Modelling in Management Science 2nd ed. Wiley, 2006. P.312.
Polanyi, M. The Tacit Dimension. Routledge & Kegan Paul. 1966. P.108.
Remenyi, D., Sherwood-Smith, M. & White, T. (1997). Achie-ving maximum value from information systems. Wiley. Chichester. 17(6).
Herbert, A. & Simon (1984). Models of Bounded Rationality. Economic Analysis and Public Policy. MIT Press. 504.
Taylor, D., Berry, P.C. & Bloch, C.H. (1958). Does Group Participation When Using Brainstorming Techniques Facilitate or Inhibit Creative Thinking? Administrative Science Quarterly. 3(1), 23–47. URL: https://doi.org/10.2307/2390603 .
Toffler, A. (1990). Powershift: Knowledge, Wealth and Violence at the Edge of the 21st Century. Bantam Press. 640.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Андрющенко Н. О., Кулик М. Г. Комунікації та прийняття управлінських рішень (аналіз підходів). Науковий огляд. 2015. Т. 3. С. 5–12.
2. Дзюндзюк В. Б. Ефективність діяльності публічних організацій. Харків: Вид-во ХарРІ УАДУ «Магістр», 2003. 236 с.
3. Лашкіна М. Г. Нові підходи до комунікації в публічному просторі державного управління. Публічне управління: теорія та практика. 2013. Вип. 1. С. 10–18. Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського НАН України. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pubupr_2013_1_4.
4. Хаджирадєва С. К., Воронов О. І. Вплив комунікативної складової на систему прийняття державного — управлінських рішень. Право та державне управління. 2017. № 3. С. 243–249. Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського НАН України. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ptdu_2017_3_39.
5. Blanchard K. and Peale N.V. The Power of Ethical Management. William Morrow. 1988. P.144.
6. Currie P. Does the IT Department Have a Future? Computer Weekly. 2011. 25 July.
7. Drucker P. F. Post-Capitalist Society. Butterworth-Heinemann, 1993. Butterworth. 2003. P.198.
8. Ikujiro Nonaka. A Dynamic Theory of Organizational Knowledge Creation. Organisation Science. 1994. Vol.5, No.1, P.15.
9. Maginn B.K., Harris R.J. Effects of anticipated evaluation on individual brainstorming performance. Journal of Applied Psychology. 1980. Vol. 65, Issue 2, P.219–225. URL: https://doi.org/10.1037/0021-9010.65.2.219.
10. Mintzberg H. Planning on the Left Side and Managing on the Right. Harvard Business Review. 1976. Vol. 54, P.51–63.
11. Osborn A.F. Applied Imagination: Principles and Procedures of Creative Thinking. Revised. Charles Scribner’s Sons. 1957. P.379.
12. The management of strategic change / A. Pettigrew (ed.), B. Blackwell, Oxford. 1987. P.370.
13. Pidd M. Tools for Thinking. Modelling in Management Science 2nd ed. Wiley, 2006. P.312.
14. Polanyi M. The Tacit Dimension. Routledge & Kegan Paul. 1966. P.108.
15. Remenyi D., Sherwood-Smith M. and White T. Achie-ving maximum value from information systems. Wiley. Chichester. 1997. Vol. 17, No. 6.
16. Herbert A. Simon. Models of Bounded Rationality. Economic Analysis and Public Policy. MIT Press.1984. Р.504.
17. Taylor D., Berry P.C. and Bloch C.H. Does Group Participation When Using Brainstorming Techniques Facilitate or Inhibit Creative Thinking? Administrative Science Quarterly. 1958. Vol. 3, No. 1, P. 23–47. URL: https://doi.org/10.2307/2390603.
18. Toffler A. Powershift: Knowledge, Wealth and Violence at the Edge of the 21st Century. Bantam Press. 1990. P.640.
